Я неначе з розуму зійшов,
Коли її вперше побачив,
В грудях моїх закипіла кров,
Що аж серце стало гарячим.

Очі її ,найгарніші з гарніших,
Заманюють у свої чари ,
Коли біля неї: спокій і тиша ,
Тільки чути серця удари.

Вона неповторна,вона це краса,
Вона має неземну вроду,
Вона наче янгол,що на небесах,
Вона кращий витвір природи .

Вона найгарніша й найкраща з усіх,
Вона диво ,вона ідеал,
Таку,як вона,покохати — не гріх;
Вона варта найкращих похвал.

Вона ясна зірка,що в небі палає,
Вона мов королева краси ,
Вона ясне сонце,що для нас сяє,
Вона "Міс Всесвіт" на всі часи.